Еволюція епоксидної промисловості – це захоплива історія, яка з часом розвивалася, створюючи галузь з революційними застосуваннями. Історія епоксидної смоли починається в 1884 році, коли хімік Альфред Айнхорн синтезував нову сполуку з етилену та формальдегіду. Ця сполука отримала назву «епоксид», який згодом став відомим як епоксидна смола шляхом поєднання її з поліолом або естерами. Хоча ця оригінальна формула мала багато практичних застосувань, її використання залишалося обмеженим через високу вартість та брак доступної сировини. У 1940-х роках кілька дослідників працювали над удосконаленням оригінальних формул епоксидної смоли, включаючи американця Річарда Кондона, який виявив, як зробити її більш міцною, використовуючи поліоли, отримані з нафтопродуктів, таких як циклогексаноксид та фенолноволачна смола. У той же час британські вчені почали експериментувати з різними затверджувачами, такими як аміни та кислоти, що призвело до покращення продукту, який можна було використовувати для ламінування поверхонь, таких як фанера, роблячи її міцнішою, ніж раніше, і таким чином прокладаючи шлях для сучасних технологій виробництва композитних матеріалів. Під час Другої світової війни військове застосування епоксидних смол різко зросло, що створило попит на ще кращі марки матеріалів, що спонукало постачальників розробляти унікальні властивості, такі як термостійкість, гнучкість за низьких температур, хімічна стійкість тощо, що дозволяло їм відповідати специфічним вимогам, необхідним для виробництва авіаційних деталей. Розвиток цієї технології продовжувався аж до 1950-х років, коли були досягнуті успіхи як у методах виробництва синтетичних смол, так і в методах спільного виробництва сумішей натурального та синтетичного каучуку в поєднанні з наповнювачами, такими як азбест, створюючи те, що ми сьогодні знаємо як «наповнені еластомери» або гумоармовані пластмаси (FRP). До початку 1960-х років різні процеси були значно вдосконалені настільки, що можна було впровадити промислові масові виробничі системи, що призвело до подальшого розвитку в напрямку додавання барвників та інших добавок, що призвело до появи сучасних високоефективних модифікованих епоксидних смол, що використовуються в різних галузях промисловості, починаючи від будівництва та машинобудування і закінчуючи автомобільним дизайном, аж до недавнього часу в рішеннях для упаковки напівпровідників використовувалися складні рецептури, що вимагали точних можливостей порошкової металургії, а також технології керамічного покриття з використанням частинок алмазного пилу, що дозволяло виробникам ріжучих інструментів досягати вищих рівнів ефективності, нечуваних лише за два десятиліття до цього періоду. Ця хронологія показує, який шлях ми пройшли з моменту першого винаходу в 1884 році, що призвело до постійно зростаючої складності, що зростає в геометричній прогресії завдяки безперервному розвитку досліджень, що розширюють межі, перевершуючи будь-які початкові очікування за життя Альфреда Айнхорна, відкриваючи можливості, про які й не мріяли, тим самим завершуючи дивовижну еволюційну подорож, що поєднує минулі досягнення з сучасністю, що принесе велику користь майбутнім поколінням у всьому світі.
Час публікації: 27 лютого 2023 р.